CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Третья книга Царств

Глава 22

1 Три года между Арамом и Израилем не было войны.

2 Но на третий год Иосафат, царь Иудеи, отправился к царю Израиля.

3 Царь Израиля сказал своим приближенным: — Разве вы не знаете, что Рамот Галаадский принадлежит нам, а мы и не пытаемся забрать его у царя Арама?

4 Он спросил Иосафата: — Пойдешь ли ты со мной воевать за Рамот Галаадский? Иосафат ответил царю Израиля: — Как ты, так и я, мой народ — твой народ, мои кони — твои кони.

5 Но еще Иосафат сказал царю Израиля: — Спроси сперва совета у Господа.

6 Царь Израиля собрал пророков — около четырехсот человек — и спросил их: — Идти ли мне войной на Рамот Галаадский или нет? — Иди, — ответили они. — Владыка отдаст его в руки царя.

7 Но Иосафат спросил: — Разве нет здесь еще пророка Господа, которого мы могли бы спросить?

8 Царь Израиля ответил Иосафату: — Есть еще один человек, через которого мы можем вопросить Господа, но я ненавижу его, потому что он никогда не пророчествует обо мне ничего доброго, а только плохое. Это Михей, сын Имлы. — Царю не следует так говорить, — сказал Иосафат.

9 Тогда царь Израиля позвал одного из военачальников и сказал: — Немедленно приведи Михея, сына Имлы!

10 Облаченные в царские одеяния царь Израиля и Иосафат, царь Иудеи, сидели на своих тронах на гумне у ворот Самарии, а все пророки пророчествовали перед ними.

11 Так Цедекия, сын Хенааны, сделал себе железные рога и сказал: — Так говорит Господь: «Ими ты будешь бодать арамеев, пока они не будут истреблены».

12 Все остальные пророки пророчествовали о том же, говоря: — Иди на Рамот Галаадский и будь победителем; Господь отдаст его в руки царя.

13 Посланник, который ходил, чтобы позвать Михея, сказал ему: — Слушай, все остальные пророки, как один, предсказывают царю успех. Пусть твое слово будет согласно с их словами, и говори благоприятно.

14 Но Михей сказал: — Верно, как и то, что жив Господь, я скажу ему лишь то, что скажет мне Господь.

15 Когда он пришел, царь спросил его: — Михей! Идти ли нам воевать с Рамотом Галаадским или нет? — Иди конечно, и будь победителем, — ответил он. — Господь обязательно отдаст его в руки царя.

16 Но царь сказал ему: — Сколько раз мне заставить тебя поклясться, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины во имя Господа?

17 Тогда Михей ответил: — Я видел весь Израиль рассеянным по горам, как овцы без пастуха, и Господь сказал: «У них нет господина. Пусть каждый возвращается с миром домой».

18 Царь Израиля сказал Иосафату: — Разве я не говорил тебе, что он никогда не пророчествует обо мне ничего хорошего, одно лишь плохое?

19 Михей сказал: — Итак, выслушай слово Господа. Я видел Господа сидящим на Своем престоле, со всем небесным воинством, стоявшим справа и слева от Него.

20 Господь сказал: «Кто выманит Ахава, чтобы он пошел и пал при Рамоте Галаадском?». Один предлагал одно, другой другое,

21 пока, наконец, не вышел некий дух и встал перед Господом и сказал: «Я его выманю». «Как?» — спросил Господь.

22 «Я пойду и стану лживым духом в устах всех его пророков», — сказал он. «Да, ты преуспеешь в этом и выманишь его, — сказал Господь. — Иди и сделай так».

23 И вот теперь Господь вложил в уста всех этих твоих пророков лживый дух, а тебе Господь определил беду.

24 Тогда Цедекия, сын Хенааны, подошел и ударил Михея по щеке. — Как это Дух Господа перешел от меня к тебе, чтобы говорить с тобой? — спросил он.

25 Михей ответил: — Ты узнаешь это в тот день, когда будешь прятаться во внутренней комнате.

26 Тогда царь Израиля приказал: — Возьмите Михея и отправьте его обратно к Амону, правителю города, и к Иоашу, сыну царя,

27 и скажите: Так говорит царь: «Посадите этого человека в темницу и держите его впроголодь на хлебе и воде, пока я не вернусь благополучно».

28 Михей сказал: — Если ты благополучно вернешься, значит, Господь не говорил через меня. И еще он сказал: — Пусть все услышат это!

29 Царь Израиля пошел на Рамот Галаадский с Иосафатом, царем Иудеи.

30 Царь Израиля сказал Иосафату: — Я вступлю в сражение переодетым, но ты носи свои царские одежды. Царь Израиля переоделся и вступил в сражение.

31 А царь Арама приказал тридцати двум начальникам над своими колесницами: — Не сражайтесь ни с кем, ни с малым, ни с великим, кроме царя Израиля.

32 Когда начальники над колесницами увидели Иосафата, они подумали: «Конечно, это и есть царь Израиля». И они повернули, чтобы напасть на него, но когда Иосафат закричал,

33 начальники над колесницами увидели, что он не царь Израиля, и перестали его преследовать.

34 Но кто-то натянул лук и случайно ранил царя Израиля, так что стрела попала в щель между доспехами. Царь сказал своему колесничему: — Разворачивайся и вывези меня из боя! Я ранен.

35 Но битва кипела весь день, и царь вынужден был стоять в своей колеснице перед арамеями. Кровь из раны текла на пол колесницы, и вечером он умер.

36 Когда садилось солнце, по войску прокатился клич: — Пусть каждый человек возвращается в свой город, каждый — в свою землю!

37 Царь умер и был привезен в Самарию, где его и похоронили.

38 А колесницу вымыли в одном из прудов Самарии, где мылись блудницы, и псы лизали его кровь — по слову Господа, которое Он изрек.

39 Что же до прочих событий правления Ахава и того, что он сделал, включая дворец, построенный им и выложенный слоновой костью, и города, которые он укрепил, то разве не записано об этом в «Книге летописей царей Израиля»?

40 Ахав упокоился со своими предками. Охозия, его сын, стал царем вместо него.

41 Иосафат, сын Асы, стал царем Иудеи на четвертом году правления Ахава, царя Израиля.

42 Иосафату было тридцать пять лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азува, дочь Шилхи.

43 Он во всем ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Господа. Но святилища на возвышенностях не были уничтожены, и народ продолжал приносить там жертвы и возжигать кадильные благовония.

44 Еще Иосафат заключил мир с царем Израиля.

45 Что же до прочих событий правления Иосафата, того, чего он достиг, и его воинских подвигов, то разве не записаны они в «Книге летописей царей Иудеи»?

46 Остаток храмовых блудников, которые еще были в стране в дни его отца Асы, он искоренил.

47 В Эдоме не было царя, правил наместник.

48 Иосафат построил флотилию таршишских кораблей, чтобы плавать в Офир за золотом, но они так и не отплыли, потому что разбились в родном порту Эцион-Гевер.

49 В то время Охозия, сын Ахава, сказал Иосафату: — Пусть мои люди плавают вместе с твоими. Но Иосафат не захотел.

50 Иосафат упокоился со своими предками и был похоронен с ними в Городе Давида, своего отца. Иорам, его сын, стал царем вместо него.

51 Охозия, сын Ахава, стал царем Израиля в Самарии на семнадцатом году правления Иосафата, царя Иудеи, и правил Израилем два года.

52 Он делал зло в глазах Господа, потому что ходил путями отца и матери, и путями Иеровоама, сына Навата, который склонил Израиль к греху.

53 Он служил Баалу, поклонялся ему и вызывал гнев Господа, Бога Израиля, как и его отец.

1-а царiв

Розділ 22

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

Третья книга Царств

Глава 22

1-а царiв

Розділ 22

1 Три года между Арамом и Израилем не было войны.

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

2 Но на третий год Иосафат, царь Иудеи, отправился к царю Израиля.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 Царь Израиля сказал своим приближенным: — Разве вы не знаете, что Рамот Галаадский принадлежит нам, а мы и не пытаемся забрать его у царя Арама?

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

4 Он спросил Иосафата: — Пойдешь ли ты со мной воевать за Рамот Галаадский? Иосафат ответил царю Израиля: — Как ты, так и я, мой народ — твой народ, мои кони — твои кони.

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

5 Но еще Иосафат сказал царю Израиля: — Спроси сперва совета у Господа.

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

6 Царь Израиля собрал пророков — около четырехсот человек — и спросил их: — Идти ли мне войной на Рамот Галаадский или нет? — Иди, — ответили они. — Владыка отдаст его в руки царя.

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

7 Но Иосафат спросил: — Разве нет здесь еще пророка Господа, которого мы могли бы спросить?

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

8 Царь Израиля ответил Иосафату: — Есть еще один человек, через которого мы можем вопросить Господа, но я ненавижу его, потому что он никогда не пророчествует обо мне ничего доброго, а только плохое. Это Михей, сын Имлы. — Царю не следует так говорить, — сказал Иосафат.

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

9 Тогда царь Израиля позвал одного из военачальников и сказал: — Немедленно приведи Михея, сына Имлы!

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

10 Облаченные в царские одеяния царь Израиля и Иосафат, царь Иудеи, сидели на своих тронах на гумне у ворот Самарии, а все пророки пророчествовали перед ними.

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

11 Так Цедекия, сын Хенааны, сделал себе железные рога и сказал: — Так говорит Господь: «Ими ты будешь бодать арамеев, пока они не будут истреблены».

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

12 Все остальные пророки пророчествовали о том же, говоря: — Иди на Рамот Галаадский и будь победителем; Господь отдаст его в руки царя.

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

13 Посланник, который ходил, чтобы позвать Михея, сказал ему: — Слушай, все остальные пророки, как один, предсказывают царю успех. Пусть твое слово будет согласно с их словами, и говори благоприятно.

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

14 Но Михей сказал: — Верно, как и то, что жив Господь, я скажу ему лишь то, что скажет мне Господь.

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

15 Когда он пришел, царь спросил его: — Михей! Идти ли нам воевать с Рамотом Галаадским или нет? — Иди конечно, и будь победителем, — ответил он. — Господь обязательно отдаст его в руки царя.

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

16 Но царь сказал ему: — Сколько раз мне заставить тебя поклясться, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины во имя Господа?

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

17 Тогда Михей ответил: — Я видел весь Израиль рассеянным по горам, как овцы без пастуха, и Господь сказал: «У них нет господина. Пусть каждый возвращается с миром домой».

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

18 Царь Израиля сказал Иосафату: — Разве я не говорил тебе, что он никогда не пророчествует обо мне ничего хорошего, одно лишь плохое?

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

19 Михей сказал: — Итак, выслушай слово Господа. Я видел Господа сидящим на Своем престоле, со всем небесным воинством, стоявшим справа и слева от Него.

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

20 Господь сказал: «Кто выманит Ахава, чтобы он пошел и пал при Рамоте Галаадском?». Один предлагал одно, другой другое,

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

21 пока, наконец, не вышел некий дух и встал перед Господом и сказал: «Я его выманю». «Как?» — спросил Господь.

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

22 «Я пойду и стану лживым духом в устах всех его пророков», — сказал он. «Да, ты преуспеешь в этом и выманишь его, — сказал Господь. — Иди и сделай так».

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

23 И вот теперь Господь вложил в уста всех этих твоих пророков лживый дух, а тебе Господь определил беду.

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

24 Тогда Цедекия, сын Хенааны, подошел и ударил Михея по щеке. — Как это Дух Господа перешел от меня к тебе, чтобы говорить с тобой? — спросил он.

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

25 Михей ответил: — Ты узнаешь это в тот день, когда будешь прятаться во внутренней комнате.

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

26 Тогда царь Израиля приказал: — Возьмите Михея и отправьте его обратно к Амону, правителю города, и к Иоашу, сыну царя,

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

27 и скажите: Так говорит царь: «Посадите этого человека в темницу и держите его впроголодь на хлебе и воде, пока я не вернусь благополучно».

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

28 Михей сказал: — Если ты благополучно вернешься, значит, Господь не говорил через меня. И еще он сказал: — Пусть все услышат это!

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

29 Царь Израиля пошел на Рамот Галаадский с Иосафатом, царем Иудеи.

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

30 Царь Израиля сказал Иосафату: — Я вступлю в сражение переодетым, но ты носи свои царские одежды. Царь Израиля переоделся и вступил в сражение.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

31 А царь Арама приказал тридцати двум начальникам над своими колесницами: — Не сражайтесь ни с кем, ни с малым, ни с великим, кроме царя Израиля.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

32 Когда начальники над колесницами увидели Иосафата, они подумали: «Конечно, это и есть царь Израиля». И они повернули, чтобы напасть на него, но когда Иосафат закричал,

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

33 начальники над колесницами увидели, что он не царь Израиля, и перестали его преследовать.

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

34 Но кто-то натянул лук и случайно ранил царя Израиля, так что стрела попала в щель между доспехами. Царь сказал своему колесничему: — Разворачивайся и вывези меня из боя! Я ранен.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

35 Но битва кипела весь день, и царь вынужден был стоять в своей колеснице перед арамеями. Кровь из раны текла на пол колесницы, и вечером он умер.

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

36 Когда садилось солнце, по войску прокатился клич: — Пусть каждый человек возвращается в свой город, каждый — в свою землю!

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

37 Царь умер и был привезен в Самарию, где его и похоронили.

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

38 А колесницу вымыли в одном из прудов Самарии, где мылись блудницы, и псы лизали его кровь — по слову Господа, которое Он изрек.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

39 Что же до прочих событий правления Ахава и того, что он сделал, включая дворец, построенный им и выложенный слоновой костью, и города, которые он укрепил, то разве не записано об этом в «Книге летописей царей Израиля»?

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

40 Ахав упокоился со своими предками. Охозия, его сын, стал царем вместо него.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

41 Иосафат, сын Асы, стал царем Иудеи на четвертом году правления Ахава, царя Израиля.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

42 Иосафату было тридцать пять лет, когда он стал царем, и правил он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азува, дочь Шилхи.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

43 Он во всем ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Господа. Но святилища на возвышенностях не были уничтожены, и народ продолжал приносить там жертвы и возжигать кадильные благовония.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

44 Еще Иосафат заключил мир с царем Израиля.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

45 Что же до прочих событий правления Иосафата, того, чего он достиг, и его воинских подвигов, то разве не записаны они в «Книге летописей царей Иудеи»?

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

46 Остаток храмовых блудников, которые еще были в стране в дни его отца Асы, он искоренил.

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

47 В Эдоме не было царя, правил наместник.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

48 Иосафат построил флотилию таршишских кораблей, чтобы плавать в Офир за золотом, но они так и не отплыли, потому что разбились в родном порту Эцион-Гевер.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

49 В то время Охозия, сын Ахава, сказал Иосафату: — Пусть мои люди плавают вместе с твоими. Но Иосафат не захотел.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

50 Иосафат упокоился со своими предками и был похоронен с ними в Городе Давида, своего отца. Иорам, его сын, стал царем вместо него.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

51 Охозия, сын Ахава, стал царем Израиля в Самарии на семнадцатом году правления Иосафата, царя Иудеи, и правил Израилем два года.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

52 Он делал зло в глазах Господа, потому что ходил путями отца и матери, и путями Иеровоама, сына Навата, который склонил Израиль к греху.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

53 Он служил Баалу, поклонялся ему и вызывал гнев Господа, Бога Израиля, как и его отец.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

1.0x